Khust, Zakarpattia Oblast, 90400, Huszt Kárpátalja Huszti járás , Ukrajna
A huszti vár/várrom
A 330 méter magas hegykúpon épült, a Tisza és a Nagyág találkozásánál fekvő huszti várat már Kölcsey is romvárként énekelte meg, mégis érdemes időt és fáradságot fordítani a romok megtekintésére, mert áthaladva az épen maradt nyugati kapu boltíve alatt, s a megmaradt várfalak közt sétálva csodálatos kilátás nyílik az ezüst szalagként kanyargó Tiszára és a Máramarosi-medencére.
A vár bejáratát jobbról négyszögű bástya védte. A felső várban volt a várnagy háza, a kaszárnyák, a lőportorony és a kút. Az alsó várban templom, lakó- és gazdasági épületek, kazamaták voltak.
A vár első írásos említése 1353-ból való. 1392-ben Zsigmond király a Drágfyaknak adományozta a várat, 1405-tól a Perényiék bérelték, majd Hunyadi János, később Hunyadi Mátyás birtokolta. A mohácsi vészt követően, Magyarország széthullása után Huszt vára az Erdélyi Fejedelemséghez kerül, kulcsfontosságú szerepet tölt be. Erdély kapujaként emlegetik. Fénykora Bethlen István és Rédey Ferenc főispánok idejében volt. 1546-ban elfoglalják I. Ferdinánd seregei. Ezt követően gyakran cserél gazdát. Az 1550-es években olasz építészek irányításával felújítják a várat, több bástyával erősítik meg.
1594-ben a Lengyelország felől betörő krími tatárok elpusztították a környéket, ám a huszti vár ostromáról ajándékok fejében letettek. 1605-ben Bocskai István harcosai körülzárták az ekkor II. Rudolf császár birtokában lévő várat. Újra az Erdélyi Fejedelemség része, ám 1613-ban ismét a császáriak kezére jut. 1615-ben Bethlen Gábor tulajdona lesz, aki öccsének, Bethlen Istvánnak ajándékozza.[1]
Az 1700-as évek elején a Rákóczi-szabadságharc egyik központja volt az erődítmény. A szabadságharc végén, 1711-ben a császári helyőrség állomáshelye lett.[2]
A vár végét egy viharos éjszaka okozta: három helyen is villám sújtotta. A tűz hatalmas pusztítást végzett. Mária Terézia megígérte ugyan a vár újjáépítését, de végül sem ő, sem II. József nem járult hozzá a felújításhoz.
A legendák övezte huszti várnak egykoron rendkívüli stratégiai jelentősége volt a vidék és az erre haladó sóút védelmében. Az erőd az évszázadok során kiemelkedő szerepet játszott az Erdélyi Fejedelemség történetében, a Rákóczi-szabadságharc idején központi jelentőséggel bírt. Falai között megfordultak többek között a Perényiek, a Hunyadiak, a Báthoryak és a Rákócziak. [3]
Kölcsey Ferenc a várrom felkeresése után, 1831-ben írja meg Huszt című versét. Szintén Huszt várának eseményei ihlették Jókai Mórt a Huszti beteglátogatók című történelmi elbeszélésének megírására. De a „jó Husztnak várában” írta Bornemissza Péter a magyar irodalom első világi témájú versét, a Siralmas énnekem című költeményt, mely által halhatatlanná tették a várat.
[1] Kocsis Julianna: Legendák Kárpátalján: Huszt várának története (In: http://www.karpatalja.ma/sorozatok/legendak-karpataljan/legendak-karpataljan-huszt-varanak-tortenete/)
[2] Marosi Anita: Kárpátalja anno: amikor a huszti vár Rákóczi kezére került (In: https://www.karpatalja.ma/sorozatok/karpatalja-anno/karpatalja-anno-amikor-a-huszti-var-rakoczi-kezere-kerult/)
[3] A huszti vár (In: http://www.kmtt.info/index.php/hu/latnivalok-topmenu/epitett-orokseg/huszti-var)
Khust Castle/castle ruins
Khust Castle, built on top of a 330-meter mountain at the confluence of the Tisza and Rika, was sung by Kölcsey as a ruined castle, but it is worth the time and effort to see these ruins, because passing under the vault of the surviving western gate, passing between the partially preserved castle walls, one can see a magnificent view of the Tisza, winding like a silver ribbon, and the Máramaros Basin.
The entrance to the castle on the right was guarded by a rectangular bastion. In the upper castle was the house of the commander in chief, barracks, powder tower and a well. In the lower castle there was a church, residential and farm buildings, dungeons.
The first written mention of the castle dates back to 1353. In 1392, King Zsigmond donated the castle to the Drágfy family, from 1405 it was leased by the Perenyi family, then it belonged to Janos Hunyadi, and later to Matyas Hunyadi. After the defeat at Mohács, after the disintegration of Hungary, Khust Castle passed to the Principality of Transylvania and played a key role. It was called the gateway to Transylvania. Its heyday came during the time of the county governors Istvan Bethlen and Ferenc Redei. In 1546 it was occupied by the troops of Ferdinand I. After that it often changed owners. In the 1550s, under the guidance of Italian architects, the castle was restored and fortified with several bastions.
In 1594, the Crimean Tatars, who invaded Poland, destroyed the territory, but didnt siege the Khust Castle in exchange for gifts. In 1605, István Bocskai’s soldiers surrounded the castle, which then belonged to Emperor Rudolf II. It became part of the Transylvanian principality again, but in 1613 it fell back into the hands of the emperors. In 1615 it became the property of Gabor Bethlen, who passed it on to his brother Istvan Bethlen.[1]
In the early 1700s, the castle was one of the centers of the liberation war led by Rakoczi. After the liberation war, in 1711, it became the location of the imperial garrison.[2]
The fall of the castle was caused by a stormy night: lightning struck in three places. The fire caused fatal damage. Although Maria Theresa promised to rebuild the castle, eventually neither she nor Joseph II agreed to the renovation.
Surrounded by legends, Khust Castle was once of strategic importance for the protection of the region and the salt road that passed here. The fortress played a significant role in the history of the Principality of Transylvania for centuries and was central to the liberation war led by Rakoczi. The families of Perenyi, Hunyadi, Batory and Rakoczi lived within its walls.[3]
After visiting the ruins of the castle, Ferenc Kölcsey wrote his poem “Huszt” in 1831. The events at Khust Castle also inspired Mór Jókai to write his historical novel, Visitors to Patients in Khust. Also in the “good castle of Khust” Peter Bornemissa wrote the first secular poem in Hungarian literature – the poem “I want to cry”, which made the castle immortal.
[1] Kocsis Julianna: Legendák Kárpátalján: Huszt várának története (Legends of Transcarpathia: History of Khust Castle) (In: http://www.karpatalja.ma/sorozatok/legendak-karpataljan/legendak-karpataljan-huszt-varanak-tortenete/)
[2] Marosi Anita: Kárpátalja anno: amikor a huszti vár Rákóczi kezére került (Transcarpathia once: when Khust Castle came into the possession of Rakoczi) (In: https://www.karpatalja.ma/sorozatok/karpatalja-anno/karpatalja-anno-amikor-a-huszti-var-rakoczi-kezere-kerult/)
[3] A huszti vár (The Khust Castle) (In: http://www.kmtt.info/index.php/hu/latnivalok-topmenu/epitett-orokseg/huszti-var)
Хустський замок/руїни замку
Хустський замок, побудований на вершині 330-метрової гори в місці злиття Тиси і Ріки, Кельчеї уже оспівав як зруйнований замок, але варто витратити час і зусилля, щоб побачити ці руїни, адже проходячи під склепінням вцілілих західних воріт, проходячи між стінами замку, що частково збереглися, відкривається чудовий краєвид на Тису, що звивається, як срібна стрічка, та на Марамороський басейн.
Вхід до замку праворуч охороняв прямокутний бастіон. У верхньому замку був будинок головнокомандувача, казарми, порохова вежа та колодязь. У нижньому замку були церква, житлові та господарські споруди, підземелля.
Перша письмова згадка про замок датується 1353 роком. У 1392 році король Сигізмунд (Жигмонд) подарував замок родині Драґфі, з 1405 року його орендувала родина Перені, потім він належав Яношу Гуняді, а пізніше Матяшу Гуняді. Після поразки під Могачем, після розпаду Угорщини, Хустський замок перейшов до Князівства Трансільванія і відігравав ключову роль. Його називають воротами до Трансільванії. Його розквіт припав на часи наджупанів Іштвана Бетлена та Ференца Редеі. У 1546 році його окупували війська Фердинанда I. Після цього він часто змінював господарів. У 1550-х роках під керівництвом італійських архітекторів замок був відреставрований і укріплений кількома бастіонами.
У 1594 році кримські татари, які вторглися до Польщі, знищили територію, але від облоги Хустського замку відмовилися в обмін на подарунки. У 1605 р. воїни Іштвана Бочкаі оточили замок, що тоді належав імператору Рудольфу ІІ. Він знову увійшов до складу Трансільванського князівства, але в 1613 році знову потрапив до рук імператорів. У 1615 році він став власністю Габора Бетлена, який передав його своєму братові Іштвану Бетлену.[1]
На початку 1700-х років замок був одним із центрів визвольної війни під проводом Ракоці. Після закінчення визвольної війни, у 1711 році, він став місцем дислокації імператорського гарнізону.[2]
Падіння замку спричинила грозова ніч: блискавка вдарила в трьох місцях. Пожежа спричинила фатальні руйнування. Хоча Марія Терезія обіцяла відбудувати замок, зрештою ні вона, ні Йосиф ІІ не дали згоди на ремонт.
Оточений легендами, Хустський замок колись мав першорядне стратегічне значення для захисту регіону та соляної дороги, що проходила тут. Фортеця відігравала визначну роль в історії князівства Трансільванія протягом століть і мала центральне значення під час визвольної війни під проводом Ракоці. В його стінах, зокрема, проживали родини Перені, Гуняді, Баторі та Ракоці.[3]
Відвідавши руїни замку, Ференц Кельчеї написав у 1831 році свою поему «Хуст». Події в Хустському замку також надихнули Мора Йокаі на написання його історичної повісті під назвою «Відвідувачі пацієнтів у Хусті». Також в «доброму замку Хуста» Петер Борнемісса написав першу світську поему в угорській літературі — поему «Плакати хочеться мені», яка зробила замок безсмертним.
[1] Kocsis Julianna: Legendák Kárpátalján: Huszt várának története (Легенди Закарпаття: Історія Хустського замку) (In: http://www.karpatalja.ma/sorozatok/legendak-karpataljan/legendak-karpataljan-huszt-varanak-tortenete/)
[2] Marosi Anita: Kárpátalja anno: amikor a huszti vár Rákóczi kezére került (Закарпаття колись: коли Хустський замок потрапив у володіння Ракоці) (In: https://www.karpatalja.ma/sorozatok/karpatalja-anno/karpatalja-anno-amikor-a-huszti-var-rakoczi-kezere-kerult/)
[3] A huszti vár (Хустський замок) (In: http://www.kmtt.info/index.php/hu/latnivalok-topmenu/epitett-orokseg/huszti-var)