5, Szerednye Kárpátalja Ungvári járás 89452, Ukrajna
A szerednyei várrom – Szerednye, Ungvári járás
Ungvár és Munkács között félúton, szőlővel beültetett dombok között találhatóak a szerednyei vár romjai. A történelmi műemléket Dobó István váraként tartják számon a helyiek, mert az egri várkapitány itt töltötte élete utolsó éveit.
A kisméretű vár voltaképp egy négyzet alakú lakótorony, amely eredetileg 20 méter magas lehetett. A legmagasabb fennmaradt fal 12 méteres. Falai a külső felületükön faragatlan kövekből készültek, a sarkok nagyméretű, faragott kövekből.
A lakótorony feltehetően három- vagy négyszintes lehetett. A vár bejárata a második emeleten volt, a közlekedést mozgatható lépcső segítette. Az egyes szinteket csigalépcső kötötte össze. A vár mindenkori ura és családja az első szinten lakott. Az ivóvízellátást a pincében leásott kút biztosította. A lakótornyot négy sarokbástyával erősített védőfal és kettős árok vette körül, melyet a külső oldalon fából készült védelmi gyűrű övezett[1].
A szerednyei vár története
A szebb napokat látott kővárat valószínűleg a templomos lovagrend építette a 13. században. A rend feloszlatása után a vár a kincstárra szállt, majd 1380-ban rövid időre a pálos rendi szerzetesek vették birtokukba. Később a Pálóczyak szerezték meg a várat, majd a Dobó családé lett. Dobó István, a legendás törökverő az egri vár védelme után ide tért haza, s ebben a várban érte a halál 1572-ben.
1585-ben Balassi Bálint – Dobó Krisztinával kötött házasságát követően – elfoglalta a várat, de még aznap kiűzte őt onnan a sógorához hű őrség.
A 17. századtól sűrűn váltották egymást a vár tulajdonosai, az épület állapota pedig egyre romlott. Az erődítmény fontos szerepet játszott a Rákóczi-szabadságharcban. 1709-ben a fejedelem hűséges emberének, Bercsényi Miklós grófnak adományozta, ám a szabadságharc bukásával a vár sorsa megpecsételődött: az omladozó falakat többé nem újították fel.
[1] Orosz Tímea. Az Ung-vidék magyar műemlékei, emlékhelyei – Ungvár, 2016.
Руїни замку в Середньому та підвал Добо – Середнє, Ужгородський район
На півдорозі між Ужгородом та Мукачевом, між пагорбами, засадженими виноградниками, знаходяться руїни середнянського замку. Місцеві жителі вважають історичну пам’ятку замком Іштвана Добо, адже капітан замку Егер провів тут останні роки свого життя.
Невеликий замок насправді являє собою квадратну житлову вежу, яка колись могла мати висоту близько 20 метрів. Найвища стіна, що збереглася, має висоту 12 метрів. Його стіни зроблені з різьбленого каменю зовні, а кути – з великого різьбленого каменю.
Житлова вежа була три- або чотириповерховою. Вхід до замку був на другому поверсі, пересуванню сприяли рухомі сходи. Окремі поверхи були з’єднані між собою гвинтоподібними сходами. Господар замку і його родина жили на першому поверсі. Постачання питної води забезпечувалося свердловиною, викопаною у підвалі. Житлова вежа була оточена захисною стіною, укріпленою чотирма кутовими бастіонами та подвійним ровом, оточеним зовні дерев’яним оборонним кільцем.[1]
Історія Середнянського замку
Кам’яний замок, який колись був у розквіті, ймовірно, був побудований лицарями ордену тамплієрів у 13 столітті. Після розпаду ордена замок перейшов до королівської скарбниці, а в 1380 р. ним ненадовго заволоділи ченці ордену паулінів. Пізніше замок придбали Палоці, потім він став власністю родини Добо. Іштван Добо, легендарний переможець турків, повернувся додому після оборони замку Егер саме сюди, і згодом він помер у цьому замку в 1572 році.
У 1585 році Балінт Балаші – після одруження з Крістіною Добо – зайняв замок, але в той же день його вигнали охоронці, вірні його шурину.
З XVII століття власники замку часто змінювалися, а стан будівлі погіршувався. Фортеця зіграла важливу роль у визвольній війні під проводом Ракоці. У 1709 році князь подарував його відданій йому особі, графу Міклошу Берчені, але з поразкою визвольної війни доля замку була вирішена: зруйновані стіни більше ніхто не відновлював.
[1] Orosz Tímea. Az Ung-vidék magyar műemlékei, emlékhelyei (Угорські пам’ятки та видатні місця Ужанського регіону) – Ужгород, 2016.
The ruins of the castle in Serednie and the Dobo cellar – Serednie, Uzhhorod district
Halfway between Uzhhorod and Mukachevo, between the hills planted with vineyards, lie the ruins of a medieval castle. Locals consider the historic monument to be the castle of Istvan Dobo, as the captain of the Eger Castle spent the last years of his life here.
The small castle is actually a square residential tower that could once have been about 20 meters high. The highest surviving wall is 12 meters high. Its walls are made of carved stone on the outside, and the corners are made of large carved rocks.
The residential tower was either three- or four-story. The entrance to the castle was on the second floor, the movement was facilitated by escalators. The individual floors were connected by a spiral staircase. The owner of the castle and his family lived on the ground floor. The supply of drinking water was provided by a well in the basement. The residential tower was surrounded by a protective wall fortified with four corner bastions and a double moat surrounded on the outside by a wooden defensive ring.[1]
History of the Serednie Castle
The stone castle, which once flourished, was probably built by the Knights Templar in the 13th century. After the disintegration of the order, the castle passed to the royal treasury, and in 1380 it was briefly taken over by the monks of the Pauline Order. The castle was later acquired by the Paloczi family, then it became the property of the Dobo family. Istvan Dobo, the legendary conqueror of the Turks, returned home after the defense of Eger Castle, and later died in this castle in 1572.
In 1585, Balint Balassy – after marrying Krisztina Dobo – occupied the castle, but on the same day he was expelled by the guards loyal to his brother-in-law.
Since the 17th century, the owners of the castle changed frequently, and the condition of the building deteriorated. The fortress played an important role in the liberation war led by Rakoczi. In 1709, the prince gave it to a loyal person, Count Miklos Bercsenyi, but with the defeat of the liberation war, the fate of the castle was decided: the destroyed walls were never rebuilt.
[1] Orosz Tímea. Az Ung-vidék magyar műemlékei, emlékhelyei (Hungarian sights and places of interest in the Ung region) – Ужгород, 2016.