Vilok, Zakarpattia Oblast, 90351, Tiszaújlak Kárpátalja Beregszászi járás 90351, Ukrajna
A tiszaújlaki Turul-emlékmű
Egész Kárpátalján, de legfőképp Ugocsa megyében igen nagy a Rákóczi-kultusz. A szabadságharc köré épülő döntő események jó része zajlott a mi vidékünkön. A helyiek mindig is lojalitásukról tettek tanúbizonyságot, mely hozzáállást az utódok, a későbbi generáció sem feledte.
Az utókor ragaszkodása a fejedelem kultuszához párhuzamba állítható a magyarságukhoz való ragaszkodással, a magyar néphez való tartozás kinyilvánításával is. Mert az itt lakók nagy része lélekben magyar maradt az anyaországtól való elszakítás után is.
Az 1703–1711-es Rákóczi-szabadságharc szorosan összekapcsolódott vidékünkkel, a Rákócziak egykori földjével. A hét évig tartó küzdelem lángja itt bontakozott ki és itt ért véget. Tovább szűkíve a kört, köztudott, hogy Ugocsa és Bereg volt a Rákóczi-szabadságharc bölcsője és jelentős bázisa. Itt gyülekeztek 1703-ban a mozgalmat elindító Esze Tamás és Kis Albert emberei.
Tiszaújlakon zajlott a szabadságharc első győztes csatája 1703. július 14-én. Az ott található turul emlékmű ennek a csatának állít méltó emléket.
A győztes csata helyszínén 1903-ban emlékoszlopot állítottak. Az alapozáshoz ősi hagyomány szerint az egész országból, vagyis a történelmi Magyarország 36 vármegyéjéből hoztak egy-egy szekér földet. A mesterségesen emelt négyzet alaprajzú domb tetejére obeliszket, tetejére gömböt állítottak, arra szárnyait kitáró turulmadarat helyeztek.
A bronzszobor témáját valószínűleg a helyi legenda is ihlette, ami a csőrében kardot hozó Turulról és Rákóczi megmeneküléséről szól.
A költségeket Szatmár és Ugocsa vármegyén kívül, közadakozásból fedezték. A munkát Kepes Sándor szinérváraljai kőgyárosra bízták. Az emlékmű 18 méter magas oszlopon volt, felette kiterjesztett szárnyú turulmadarat helyeztek el, amely csőrében kuruckardot tartott.
1945 tavaszán földig rombolták az emlékművet. 1987-ben Bíró Andor, Ukrajna Legfelsőbb Tanácsának akkori magyar képviselője kezdeményezte az emlékmű helyreállítását. Az emlékmű újraavatására azonban csak 1989. július 16-án kerülhetett sor.
A kárpátaljai magyarság a helyi ruszinok képviselői 1989 óta minden évben itt ünnepli Rákóczi fejedelem első győztes csatájának emléknapját, a Tiszabecsi átkelést. A Pro Cultura Subcarpathica civil szervezet 2012-től KurucFesztet szervez.
Monument to Turul in Tiszaújlak (Vylok)
The cult of Rakoczi is very significant in Transcarpathia, but especially in the Ugocsa county. Many important events related to the war of independence took place in our region. Locals have always expressed their loyalty, which has not been forgotten by descendants, future generations.
The commitment of the descendants to the cult of the prince can be compared with their commitment to Hungary and the expression of belonging to the Hungarian people. After all, most people who live here remained Hungarian in their souls even after the break with their homeland.
The war of independence led by Rakoczi in 1703–1711 was closely connected with our region, the former Rakoczi region. This is where the flames of the seven-year struggle unfolded and ended. Further narrowing the circle, it is well known that Ugocsa and Bereg were the cradle and important base of Rakoczi’s War of Independence. In 1703, the people of Tamas Esze and Albert Kiss gathered here to start the movement.
The first victorious battle of the war of independence took place in the village of Tiszaújlak on July 14, 1703. The monument to the Turul bird in this place honors the memory of this battle.
In 1903, a memorial column was erected at the site of the victorious battle. According to a long-standing tradition, soil was brought for the foundation from all over the country, i.e. from 36 regions of historical Hungary. An obelisk was erected on top of the artificially raised square hill, and a sphere with a turul bird with outstretched wings was placed on top of it.
The theme of the bronze statue was probably also inspired by a local legend about the rescue of Rakoczi and the turul who carried a sword in its beak.
Outside the Szatmar and Ugocsa districts, the costs were covered by government donations. The work was entrusted to the Sandor Kepes Stone Factory in Synevyr. The monument stood on a column 18 meters high, above which a turul bird with outstretched wings was placed, holding a kuruc sword in its beak.
In the spring of 1945 the monument was demolished. In 1987, Andor Biro, then a Hungarian member of the Verkhovna Rada of Ukraine, initiated the restoration of the monument. However, the monument was reopened only on July 16, 1989.
The Hungarians of Transcarpathia, representatives of the local Ruthenians, have been celebrating the anniversary of the first victorious battle of Prince Rakoczi every year since 1989. The non-governmental organization Pro Cultura Subcarpathica has been organizing KurucFest here since 2012.
Пам’ятник Турула в смт. Вилок
Культ Ракоці дуже великий на Закарпатті, але особливо на території Угочанської жупи. Багато вирішальних подій, пов’язаних з визвольною війною відбулися в нашому краї. Місцеві жителі завжди висловлювали свою вірність, яку не забули нащадки, наступні покоління.
Прихильність нащадків до культу князя можна порівняти з їх прихильністю до Угорщини та висловленням приналежності до угорського народу. Адже більшість людей, які живуть тут, залишилися угорцями в душі навіть після розриву з батьківщиною.
Визвольна війна під проводом Ракоці 1703–1711 рр. була тісно пов’язана з нашим краєм, колишнім краєм Ракоці. Саме тут розгорнулося полум’я семирічної боротьби і тут воно закінчилося. Ще більше звужуючи коло, добре відомо, що Угоча та Берег були колискою та важливою базою визвольної війни Ракоці. У 1703 році тут зібралися люди Томаша Есе та Альберта Кіша, які започаткували рух.
Перша переможна битва визвольної війни відбулася в с. Тисауйлак (Вилок) 14 липня 1703 року. Пам’ятник Турулу на цьому місці вшановує пам’ять про цю битву.
У 1903 році на місці переможної битви встановлено меморіальну колону. За давньою традицією для фундаменту привезли землі з усієї країни, тобто з 36 регіонів історичної Угорщини. На вершині штучно піднятого квадратного пагорба поставили обеліск, а на його вершині — кулю, на якій височіє птах-турул з простертими крилами.
Тему бронзової статуї, ймовірно, також надихнула місцева легенда про порятунок Ракоці та турула, який приніс у дзьобі меч.
За межами округів Сатмар та Угоча витрати покривалися за рахунок державних пожертв. Роботу було доручено кам’яному заводу Шандора Кепеша з Сіневиралья. Пам’ятник стояв на колоні висотою 18 метрів, над якою помістили птаха-турула з простертими крилами, який тримав у дзьобі меч куруців.
Навесні 1945 року пам’ятник знесли дощенту. У 1987 році Андор Біро, тодішній угорський депутат Верховної Ради України, ініціював відновлення пам’ятника. Однак повторне відкриття пам’ятника відбулося лише 16 липня 1989 року.
Угорці Закарпаття, представники місцевих русинів, з 1989 року саме тут щороку відзначають річницю першої переможної битви князя Ракоці, перехід з Тисабеч. Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica організовує тут КуруцФест з 2012 року.