Shalanky, Zakarpattia Oblast, 90311, Salánk Kárpátalja Beregszászi járás 90311, Ukrajna
Salánk hagyományai
Salánk egy magyarlakta település az egykori Ugocsa vármegye területén, a jelenlegi Nagyszőlősi járásban. A járásközponttól 16 kilométerre északnyugatra, a Borzsa folyó közelében fekszik. Festői táj övezi. Hegyei, erdői és folyói kiváló kirándulóhelyek. Kiterjedt határa természeti kincsekben gazdag.
Mindemellett Salánk egy színes foltja az ottani területnek, hagyományaival és jelentős történelmi eseményeivel kiválik a szomszédos települések közül.
A Rákóczi-kultusz
A falu igen nagy Rákóczi-kultusszal bír. Egy olyan hősi korszakot idéz fel, amelynek a nemzeti identitás megőrzésében kiemelkedő szerep jut. Egyben fontos kifejező eszköze is lehet a kárpátaljai magyar és ruszin lakosság hagyományos barátságának.
A történelmi adatok szerint az ugocsai salánki erdőből indultak el Esze Tamásék a lengyelországi Brezán várába, hogy hazahívják Rákóczit, s Tarpa mellett először Vári és Beregszász piacán bontották ki a tőle kapott zászlókat 1703. május 21-én és 22-én. Ugyancsak Salánk kap szerepet a szabadságharc végső szakaszában, amikor Rákóczi a településen, a Helmec-hegy oldalában álló kastélyban tartotta utolsó „országgyűlését”, ahogyan a református templom emléktáblája is hirdette egykor. Itt tartózkodását őrzi a falu határában található Mikes-kút és az emléktáblás obeliszk (a hagyomány szerint innen hordta a vizet Mikes Kelemen a fejedelemnek), és a falu központján létrehozott Rákóczi emlékpark is. Ezeken kívül számos monda őrzi a Nagyságos Fejedelem emlékét (Rákóczi asztala a hegyen, Rákóczi lovának patkónyomai a sziklán stb.)
A történelmi események mellett a régi hagyományok szerelmesei is találnak érdekességeket a településen. Salánkon számtalan olyan régi mesterség, szokás, hagyomány él, mely ma már egyedülállónak számít a környéken.
A bodnárok
Salánkon ma is számos aktív bodnármester él és dolgozik. Elődeiktől tanult módszerekkel, és sok esetben eszközökkel készítik ma is azokat a híres salánki hordókat, melyeket nemcsak a közeli településeken értékesítenek, hanem gyakran külföldi országokban is.
A salánki bodnárság számos archaikus vonást őriz ma is. Ez a fajta bodnármesterség mára csupán ezen a településen maradt fent. Kárpátalja többi magyarlakta településén csak elvétve találunk néhány mestert. Salánkon körülbelül 25-30 kisiparos foglalkozik hordókészítéssel.[1]
A hordókészítés rendkívül összetett folyamat. A bodnárok a hordóhoz szükséges fát télen szerzik be. Teljesen kimunkálják dongának, s csak azután folytatják vele a munkát, hogy az teljesen kiszáradt. Az anyagot pedig úgy készletezik, hogy mindig legyen száraz fa, amivel dolgozhatnak. A helyi mesterek a kisméretű díszhordóktól kezdve a több ezer literes kádakig készítenek edényeket.
A salánki hímes tojás
Jellegzetes népi gyakorlatként maradt fent a településen, a húsvétra készített viaszos hímes tojás festése, díszítése. A gyakorlat generációkon keresztül öröklődik tovább.
A viaszos tojáshímzésen belül a településen két alkalmazott technika jelenik meg. Az első, a már ritkábban alkalmazott, ám archaikusabb, viaszlevonatos, viaszos-hagymahéjas díszítésmód. Az eljárás során a viasszal meghímezett tojás hagymahéjban kerül megfőzésre. A hőtől leolvadó viasz nyoma világosabb, míg a tojás többi része vöröses-narancsos árnyalatú lesz. A második típus az előzőből kialakult viaszrátétes eljárás: ismertebb nevén bronzporos, aranyporos tojás. Ennek lényege, hogy a minta felvitele után a tojás speciális porral kerül átdörzsölésre.[2]
A tojáshímzés egyik legfontosabb eszköze az íróka, vagy ahogyan salánkon használatos, a kicce. Ez egy fém csövecskéből és fa nyélből készült eszköz, melyet házilag is könnyen elkészíthettek, újabban már hobbiboltokban is beszerezhető.
A salánki tojásokon megjelenő mintakincs jellegzetessége, hogy ellentétben a ruszin vagy gyimesi motívumokkal, minimális mértékben jelenik meg benne geometrikus ornamentika. Motívumaikban dominál a növényi ábrázolásmód, a hajlított vonalak, indák, virágok, levelek.
A salánki tojásfestés egyediségét mutatja, hogy Kárpátalja más magyarlakta településén nem készítenek viaszos technikával hímeseket.
Hagyományőrző rendezvények
A Mikes Kelemen Hagyományőrző Alkotótábor, ismertebb nevén a Jurta-tábor több mint 20 éves múltra tekint vissza. Leginkább a honfoglalás és a kalandozások korával foglalkozik, a nomád, ősmagyar életmódot próbálja rekonstruálni. A résztvevők magyarországi és helyi mesterek közreműködésével elkészítik a X–XI. századi magyar viselet mását, tarsolylemezeket, különböző eszközöket készítenek bőrből, lovagolnak, íjászkodnak.
A Jurta-tábor megálmodói és elindítói Kész Barnabás és felesége, Kész Margit, akik a mindennapokban is néprajzkutatóként tevékenykednek.
A Salánki íjászkör
Az íjászkör 1996-ban indult. Alapítója Kész Barnabás. Az íjászkör feladata a történelmi, katonai hagyományőrzés, valamint a kísérleti régészet módszereivel elkészíteni különböző korok viseletének, fegyverzetének, eszközeinek mását, rekonstruálni az akkori életmódot. Tagjai hagyományőrző rendezvényeken és történelmi előadásokon mutatják be a honfoglalást és a kalandozások korát (íjászat, jurtakészítés, lovaglás, hagyományos kézműves mesterségek), a középkor, a kuruc kor illetve az 1848-49-es forradalom és szabadságharc korát.
[1] Kész Barnabás: A paraszti életmód tükröződése az ugocsai magyarság tárgyi kultúrájában, Debrecen, 2018:188
[2] Kész Réka: Élő hagyomány: A salánki hímes tojás (https://karpataljalap.net/2020/04/09/elo-hagyomany-salanki-himes-tojas)
The traditions of Salank
Salank is a village inhabited by Hungarians on the territory of the former Ugocsa county, in the present Vynohradiv district. It is located 16 km northwest of the district center, near the river Borzhava. It is surrounded by a picturesque landscape. Its mountains, forests and rivers are great places for hiking. Its surroundings are rich in natural resources.
In addition, Salank is a colorful place with its traditions and significant historical events, which makes the village stand out from the neighboring settlements.
The cult of Rakoczi
This village is characterized by a very large cult of Rakoczi. It is reminiscent of a heroic era that played a significant role in preserving national identity. It can also be an important means of expressing the traditional friendship of the Hungarian and Ruthenian peoples in Transcarpathia.
According to historical records, Tamas Esze left the Salank Forest in Ugocsa County for Brezan Castle in Poland to ask Rakoczi to come home, and on May 21 and 22, 1703, the flags he received from him were raised in the markets of Vari and Beregszasz. Salank also played a role in the final stages of the War of Independence, when Rakoczi held his last state meeting at the castle on Helmec Hill, as the Reformed Church memorial plaque informs us. There is a Mikes well on the outskirts of the village and an obelisk with a memorial plaque (according to tradition, Kelemen Mikes brought water to the prince from here) and the Rakoczi Memorial Park in the center of the village. In addition, several legends preserve the memory of the Great Prince (Rakoczi’s table on the hill, traces of Rakoczi’s horseshoe on a rock, etc.).
In addition to historical events, lovers of ancient traditions will also find many interesting things in the village. Salank has many old crafts, customs and traditions that are now unique in the area.
Coopers
Many active cooper masters still live and work in Salank. The famous barrels, which are sold not only in nearby settlements, but often in foreign countries, are still made by methods, and in many cases with tools obtained from previous generations.
The cooperage of Salank still retains many archaic features. This kind of cooper craft has survived only in this settlement. In other villages of Transcarpathia inhabited by Hungarians, we rarely meet such masters. About 25-30 craftsmen make barrels in Salank.[1]
Making a barrel is an extremely complex process. The craftsmen harvest the wood needed for the barrels in the winter. It is processed raw, and work with it continues only after complete drying. The material is stored so that there is always dry wood available for work. Local craftsmen make items ranging from small decorative barrels to large barrels with a capacity of several thousand liters.
Salank Easter eggs
Typical folk practice in the village is painting and waxing eggs for Easter. The practice is passed down from generation to generation.
Within the wax-based Easter-egg painting, the village is characterized by two separate types of decoration. The first, which is less used, but more archaic, is decoration with wax and onion peel. During this process, eggs decorated with wax are boiled with onion peel. The traces of melting wax will be lighter, and the rest of the surface of the eggs becomes reddish-orange. The second type is the process of applying a wax coating, formed from the previous method: better known as eggs with bronze or gold dust. Its essence is that after applying the ornament, the eggs are rubbed with a special powder.[2]
One of the most important tools for painting eggs are the special pens, or, as it is called in Salank in Hungarian, the “kicce”. It is a device consisting of a metal tube and a wooden handle, which can be easily made at home, and nowadays it can be purchased in hobby shops.
A characteristic feature of the ornaments on Salank Easter eggs is that, in contrast to the Ruthenian or Gyimes motifs, geometric ornaments are rare. These motifs mostly depict images of plants, vines, flowers, leaves.
The uniqueness of egg painting in Salank is evidenced by the fact that in other settlements inhabited by Hungarians in Transcarpathia Easter eggs are not made with this wax technique.
Traditional events
The traditional creative camp named after Mikes Kelemen, better known as the yurt camp, has a history of more than 20 years. For the most part, it focuses on the era of homeland conquest and nomadism, trying to reconstruct the nomadic, ancient Hungarian way of life. Participants, with the assistance of local and Hungarian craftsmen, make copies of Hungarian costumes of the X – XI centuries, decorative coatings for authentic bags, a variety of leather tools, practice horse-riding and archery.
The yurt camp was started by Barnabas Kesz and his wife Margit Kesz, who are also involved in ethnographic research in their daily life.
Salank archery club
The archery club started its activities in 1996. The founder is Barnabas Kesz. The task of the archery club is to make copies of historical costumes, weapons and equipment, as well as the reconstruction of contemporary life, using methods of preserving historical and military traditions and experimental archeology. Its participants in traditional events and historical performances represent the era of homeland conquest and nomadism (archery, yurt construction, horseback riding, traditional crafts), as well as the Middle Ages, the era of the kuruc and the revolution and liberation war of 1848-49.
[1] Kész Barnabás: A paraszti életmód tükröződése az ugocsai magyarság tárgyi kultúrájában, (Reflection of peasant life in the culture of the Hungarians of the Ugocsa County) Debrecen, 2018:188
[2] Kész Réka: Élő hagyomány: A salánki hímes tojás (Living traditions. The Salank Easter eggs) (https://karpataljalap.net/2020/04/09/elo-hagyomany-salanki-himes-tojas)
Традиції с. Шаланки
Шаланки — населене угорцями село на території колишньої Угочанської жупи, у нинішньому Виноградівському районі. Розташоване за 16 км на північний захід від районного центру, біля річки Боржава. Його оточує мальовничий ландшафт. Його гори, ліси та річки є прекрасним місцем для екскурсій. Його околиці багаті природними ресурсами.
Крім того, Шаланки є колоритним місцем зі своїми традиціями та визначними історичними подіями, завдяки яким село виділяється з-поміж сусідніх поселень.
Культ Ракоці
Для цього села характерний дуже великий культ Ракоці. Він нагадує про героїчну епоху, яка відіграє визначну роль у збереженні національної ідентичності. Це також може бути важливим засобом вираження традиційної дружби угорського та русинського народів на Закарпатті.
Згідно з історичними даними, Томаш Есе виїхав із Шаланкського лісу в Угочансякій жупі до замку Брезань у Польщі, щоб покликати Ракоці додому, а 21 та 22 травня 1703 року прапори, які він отримав від нього, були підняті на ринках села Вари та Берегсасу. Шаланки також отримали роль у заключному етапі війни за незалежність, коли Ракоці провів свої останні державні збори у замку на пагорбі Холмець, як колись проголошувала меморіальна дошка реформатської церкви. Тут зберігається колодязь Мікеш на околиці села та обеліск з меморіальною дошкою (за традицією, Келемен Мікеш звідси носив воду князю) та меморіальний парк Ракоці в центрі села. Крім того, кілька легенд зберігають пам’ять про Великого князя (стіл Ракоці на пагорбі, сліди підкови коня Ракоці на скелі тощо).
Окрім історичних подій, любителі старовинних традицій також знайдуть у селі багато цікавого. Шаланки мають численні старі ремесла, звичаї та традиції, які зараз є унікальними в цьому районі.
Боднарі
Чимало активних майстрів-боднарів досі живуть і працюють у Шаланках. Знамениті бочки, які продаються не тільки в довколишніх населених пунктах, але часто і в зарубіжних країнах, донині виготовляються за методами, а в багатьох випадках і за допомогою інструментів, отриманих від попередніх поколінь.
Шаланкське боднарство досі зберігає багато архаїчних рис. Такий вид боднарського ремесла зберігся лише в цьому поселенні. В інших населених угорцями селах Закарпаття ми рідко зустрічаємо таких майстрів. У Шаланках виготовленням бочок займається близько 25-30 майстрів. [1]
Виготовлення бочки – надзвичайно складний процес. Деревину, необхідну для бочки, боднарі заготовляють взимку. Її повністю обробляють в сирому вигляді, а робота з нею продовжується тільки після повного висихання. Матеріал зберігають так, щоб завжди була в наявності суха деревина для роботи. Місцеві майстри виготовляють посуд від маленьких декоративних бочок до великих діжок місткістю кілька тисяч літрів.
Шаланкські писанки
Типовою народною практикою в селі залишається розпис і оздоблення воском яєць, які готували до Великодня. Практика передається з покоління в покоління.
В межах воскового писанкарства для села характерні два окремі види прикрашання яєць. Перший, рідше використовуваний, але більш архаїчний – це прикрашання за допомогою воску та лушпиння цибулі. Під час цього процесу яйця, прикрашені воском, варять в лушпинні цибулі. Слід від воску, що плавиться, буде світлішим, а решта поверхні яєць — червонувато-оранжевого кольору. Другий тип — це процес нанесення воскового покриття, що утворився з попереднього методу: більш відомий як яйця з бронзовим або золотим пилом. Суть його полягає в тому, що після нанесення орнаменту яйця натирають спеціальним порошком.[2]
Одним з найважливіших інструментів для розпису яєць є писачки, або, як його нащивають у Шаланках, «кіцце». Це пристрій, що складається з металевої трубки і дерев’яної ручки, який можна легко виготовити в домашніх умовах, а останнім часом його можна придбати в хобі-магазинах.
Характерною особливістю орнаментів на шаланкських писанках є те, що, на відміну від русинських або гімеських мотивів, геометричні орнаменти проявляються мінімальною мірою. У цих мотивах переважають зображення рослин, ліани, вусики, квіти, листя.
Про унікальність розпису яєць у Шаланках свідчить той факт, що в інших населених угорцями поселеннях Закарпаття не виготовляють писанки цією восковою технікою.
Традиційні заходи
Традиційний творчий табір ім. Мікеша Келемена, більш відомий як юртовий табір, має понад 20-річну історію. Здебільшого він зосереджується на епосі завоювання батьківщини і кочування, намагається реконструювати кочовий, стародавній угорський спосіб життя. Учасники, за сприяння місцевих та угорських майстрів виготовляють копії угорського вбрання X – XI століть, декоративні покриття для автентичних торбинок, різноманітні шкіряні знаряддя, їздять верхи та стріляють з лука.
Започаткували юртовий табір Барнабаш Кейс та його дружина Маргіт Кейс, які в повсякденному житті також займаються етнографічними дослідженнями.
Шаланкський гурток стрільби з лука
Гурток стрільби з лука розпочав свою діяльність у 1996 році. Засновником є Барнабаш Кейс. Завданням гуртка стрільби з лука є виготовлення копій історичних костюмів, озброєння та спорядження, а також реконструкція тогочасного побуту, використовуючи методи збереження історичних і військових традицій та експериментальної археології. Його учасники на традиційних заходах та історичних виставах представляють епоху завоювання батьківщини та кочування (стрільба з лука, будівництво юрт, їзда верхи, традиційні ремесла), а також Середньовіччя, епохи куруців та революції та визвольної боротьби 1848-49 років.
[1] Kész Barnabás: A paraszti életmód tükröződése az ugocsai magyarság tárgyi kultúrájában, (Відображення селянського побуту в матеріальній культурі угорців Угочанської жупи) Debrecen, 2018:188
[2] Kész Réka: Élő hagyomány: A salánki hímes tojás (Живі традиції. Шаланкська писанка) (https://karpataljalap.net/2020/04/09/elo-hagyomany-salanki-himes-tojas)